Історія села Сокіл
Красо України, Поділля!
Розкинулось мило, недбало.
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!
Однак це не так. Поділля було тим лакомим куском, який прагнули проковтнути і кримчаки, і поляки, і литовці. Миролюбиві трудівники подоляни, що ніколи не нав’язували своєї волі і способу життя іншим народам, віками терпіли гніт податків, соціального, національного і релігійного тиску. Майже щорічно вторгались з півдня на Поділля і далі на Волинь та в Польщу, то кримчани, то турки. Вони йшли, звичайно, кучманським шляхом, що вів по водорозділу Південного Бугу і Дніпра. Звідки з чудових пасовищ, з висот, зручно було оглядати місцевість, відшукуючи сховані в долинах річок і річечок українські села і хутори. Щоб якось зберегтися від цієї навали ставили українці на висотах сторожові вишки, які мали в разі наближення ворога, подати сигнал вогнем, або ще якимось чином.
На території Чернівецького району таким місцем була висота, де тепер розташоване село Сокіл, чому йому дали таку назву, за переказами старожилів існує дві легенди. В одній з них старожили говорять, що в давні часи за кріпосного права на цій місцевості були густі ліси, переважно дубові. Десь приблизно в центрі сучасного села ріс великий дуб. Пани часто приїжджали в ліс на полювання (мабуть з Чернівців). Один із мисливців убив сокола, який упав біля дуба. Те місце стали називати Соколом. Потім, коли на цьому місці виникло перше поселення, йому дали назву Сокіл.
В другій легенді говориться, що ліси на місці сучасного села були дуже густі. В лісі поселився селянин за прізвищем Сокіл. Він побудував собі хату і жив тут зі своєю сім’єю. Коли підросли його, сини вони поселились поряд з батьками. Так почало рости поселення, якому дали назву Сокіл. Але як поселився в лісі селянин Сокіл невідомо. Можливо поміщик, у якого були фільварки в Чернівцях і ця лісова місцевість належала йому, поселив селянина Сокола, щоб доглядав ліс і беріг дичину. Можливо це був селянин-кріпак, який втік від кріпосного гніту і поселився в непрохідному лісі. Але одне вірно, що на місці села колись були густі, непрохідні ліси, багаті на дичину.
Твердження про виникнення села Сокола можна об’єднати в одне. Місцевість, дек зараз розміщене село, було вкрито лісами. Пани, яким належав ліс, часто влаштовували банкети, на які з’їжджалося багато сусідів. Під час цих банкетів, які продовжувались кілька неділь, пани їздили на полювання. На ці полювання зганяли селян-кріпаків, які виконували роль гінців дичини. Під час одного такого полювання і був убитий сокіл, який упав біля дуба. Тому урочище і назвали Соколом. Так за хутором закріпилась назва Сокіл.
З ростом хутора утворилось село Сокіл. Про те, що село Сокіл виникло в часи феодалізму і на першій стадії розвитку капіталізму свідчить і те, що економія фільварок належав Чернівецькому поміщику. Вже в запамятні часи поміщикові Яловіцькому. З усіх цих переказів можна зробити висновок, що виникнення села Сокіл належить до першої половини ХVстоліття.
До 1900 року село Сокіл було невеличке. Старі люди, жителі села розповідають, що знають від своїх батьків і друзів, що згідно з планом 1861 року, село мало дві вулиці. За однією з вулиць був ставок, площею водного дзеркала 16 га. На його греблі був млин, що належав поміщикові.
На двох вулицях села було 76 садиб з жилими і господарськими будівлями. Хати були побудовані дуже рідко. Розмір садиб був в одну десятину.
В селі була корчма, куди люди йшли відпочивати. Старожили згадують пісню , що співали в той час:
«Доню моя, доню мила,
Чим ти провинила?
Тим я провинила,
Що йому до корчми
Обід не носила.»
Корчму тримали євреї. В селі була суцільна неписьменність, бо школи не було. Лише одинокі люди могли читати по складах і писати. Це ті люди, які були та служили в царській армії.
В селі вели роздрібну торгівлю євреї предметами першої необхідності по прізвищу Бараболі. Вони орендували приміщення в різних куточках села. Так йшла торгівля до 1917 року.
З часом населення в селі зростало. І в орендованому будинку була обладнана канцелярія у 1912 році. Тут працювали староста, соцький і кесяр (касир – збірник податків). На площі біля канцелярії збирався схід села для вирішення сільських справ і виборів старости. Староста обирався з заможної верхівки села.